Постановка п'єси М. Куліша "Мина Мазайло"

Уля та Мока

Чогось мені чудно,
чогось мені дивно,
десь мого милого
третій день не видно.

Р и н а
— Яка ти українка, Улько! Ти вже й мови не знаєш. Сама ж казала, що тільки
покійна твоя баба по-малоросійському говорила.
У л я
— Мама ще й тепер по-українському як коли закидають. Крім того, у мене очі
українські, ноги українські, все, все.
Мокій:
— Улю!.. Можна вас хоч тепер... поцілувати?
У л я:
— Поцілуйте ж, недомеко милий...